Вплив - Благодійна організація «100 відсотків життя. Запоріжжя»

Антон (імʼя змінено), чоловік близько 40 років, звернувся до нас на звичайну консультацію. Він не вважав, що має якісь ризики: жив у стабільних стосунках, працював, будував плани.
Єдиний епізод ризикованої поведінки, який колись стався, здавався йому незначним і давно забутим.
Під час консультації фахівчиня запропонувала пройти тест на ВІЛ — радше «про всяк випадок». Позитивний результат став для Антона несподіваним і болючим. Він розповідав, що в перші хвилини не міг повірити, адже мова йшла про один-єдиний ризиковий епізод.
Фахівчиня БО «100% життя. Запоріжжя» була поруч від самого початку. Вона пояснила подальші кроки, підтримала емоційно, допомогла пройти підтверджувальні аналізи та швидко оформити АРТ-лікування. Завдяки її професійності Антон розпочав терапію практично одразу, що є ключовим для збереження здоров’я.
Партнерка Антона також пройшла тестування через організацію. Її результат був негативним, і фахівчиня порекомендувала їй профілактику ДКП, щоб зберегти здоров’я та мінімізувати будь-які ризики в майбутньому.
Антон зізнавався, що найбільше допомогло саме людське ставлення: коли його не засудили, не налякали, а спокійно пояснили, що ВІЛ — це діагноз, з яким люди живуть повноцінним життям; коли хтось поруч вчасно сказав, що він не один.
Сьогодні Антон приймає терапію, стабілізує свій стан і наближається до невизначуваного вірусного навантаження. Пара впевнено дивиться у майбутнє, планує сім’ю та дітей — розуміючи, що вчасно отримана допомога зберегла їхнє здоров’я та життя.
Ця історія нагадує нам: тестуватися на ВІЛ потрібно щонайменше раз на пів року. Це
— простий крок, який може врятувати життя. Не варто боятися тестування, адже ВІЛ
— не вирок. Своєчасне лікування дозволяє жити повноцінно.
Михайло (ім’я змінено) — внутрішньо переміщена особа, яка перебуває на державній програмі замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Після переїзду та складних життєвих обставин він потребував комплексної психосоціальної та соціальної підтримки. Фахівчиня БО “100% життя. Запоріжжя” взяла його під соціальний супровід, допомогла стабілізувати стан і пройти лікування вірусного гепатиту С — важливий крок, що повернув йому здоров’я та впевненість.
Після покращення самопочуття Михайло звернувся до центру зайнятості, адже прагне знайти офіційну роботу та відновити фінансову стабільність.
У межах соціального супроводу фахівчиня БО «100% життя. Запоріжжя» допомогла Михайлу зібрати документи, роз’яснила порядок проходження ВЛК і підтримувала на всіх етапах. Зараз він завершує процес і після отримання висновку зможе офіційно працевлаштуватися та розпочати новий етап у житті.
Історія Михайла демонструє важливість соціального та психосоціального супроводу для людей на замісній підтримувальній терапії, а також підкреслює, наскільки значущим є раннє виявлення та своєчасне лікування вірусного гепатиту С. Вчасна діагностика дозволяє уникнути ускладнень, зберегти здоров’я та повернути людині повноцінну якість життя.
Часто буває так: людина живе у страху мовчання. У страху розповісти. У страху, що її не зрозуміють.
Ми знаємо цей шлях. Саме тому наша соціальна працівниця щодня працює поруч із людьми — щоб бути тим голосом підтримки, який дає сили говорити, діяти, змінювати.
Ось одна з історій. Анна (ім’я вигадане), яка раніше неохоче виходила на зв’язок, довго вагалася зізнатися партнеру про свій ВІЛ-статус. Страх втрати стосунків, страх неприйняття сковував її. І саме в цей момент задзвонив телефон. Дзвінок нашої соціальної працівниці став початком нової сторінки.
Разом вони обговорили, як правильно підібрати слова, які реакції можливі, яка підтримка буде поруч. Коли Анна все ж наважилася поговорити з партнером — усе відбулося не так страшно, як вона думала.
Партнер почув, зрозумів і погодився зробити тест. Результат виявився позитивним. Але тепер він був готовий, бо поруч була підтримка. Його відразу включили в програму лікування.Ця історія — про силу своєчасної допомоги. Про те, що кожен дзвінок, кожна зустріч, кожне «я з тобою» може стати рятівним.Соціальні працівники БО «100% життя. Запоріжжя» — це ті, хто щодня допомагають зробити цей крок до життя без бар’єрів і з вірою у завтра.
І якби не вони, можливо, історія Анни склалася б інакше.
БО «100 відсотків життя. Запоріжжя» не лише надає сервіси, а й формує доказову базу для системних змін у гуманітарній сфері. У 2025 році ми провели масштабне соціологічне дослідження потреб маргіналізованих верств населення у 5 прифронтових регіонах України.
Наша команда охопила опитуванням 350 бенефіціарів у Запорізькій, Сумській, Харківській, Донецькій та Херсонській громадах. Ми розробили унікальну методику, яка пройшла етичну експертизу та підтвердила відповідність найвищим стандартам захисту прав людини.
Отримані дані дозволяють нам здійснювати реальну оцінку ситуації та адвокатувати права вразливих груп на регіональному та національному рівнях. Результати дослідження є інструментом для покращення доступу населення до гуманітарної та соціальної допомоги у воєнний і повоєнний час. Ми перетворюємо цифри на дієві рішення для тих, хто цього найбільше потребує.
На супроводі БО «100 відсотків життя. Запоріжжя» перебувала маленька Вікторія (ім’я змінено). Дитина захворіла – підвищилась температура, з’явилися головний біль і блювання. Після звернення до педіатра вона отримувала симптоматичне лікування з приводу ГРВІ, однак стан різко погіршився. Бригадою екстреної медичної допомоги дівчинку було госпіталізовано до відділення анестезіології та інтенсивної терапії дитячої лікарні з діагнозом «гострий менінгіт, тяжкий перебіг».
Під час дообстеження у спинномозковій рідині виявили мікобактерії туберкульозу. Після цього Вікторію перевели до фтизіопульмонологічного центру, де встановили діагноз «туберкульозний менінгіт» і розпочали лікування.
Сім’я дівчинки багатодітна та перебувала у складних життєвих обставинах. Під час обстеження у мами також виявили стійкий туберкульоз легень, згодом вона розпочала лікування. Через низьку прихильність до терапії соціальна працівниця нашої організації здійснювала постійний супровід мами і доньки – проводила роз’яснювальну роботу щодо важливості безперервного лікування, допомагала координувати додаткові обстеження, забезпечувати симптоматичні препарати, організовувала консультації вузьких спеціалістів та психологічну підтримку.
На тлі комплексного лікування стан Вікторії поступово покращувався. Через чотири місяці її перевели з реанімації до дитячого відділення для подальшої терапії. Після завершення курсу лікування дівчинку було виписано додому у задовільному стані.
Наприкінці минулого року клієнт Юрій (ім’я змінено), який перебував на соціальному супроводі БО «100 відсотків життя. Запоріжжя», опинився у складних життєвих обставинах. Через гостру пневмонію його було госпіталізовано до обласної інфекційної лікарні у тяжкому стані для проходження стаціонарного лікування.
Під час перебування в лікарні у Юрія закінчилися препарати антиретровірусної терапії (АРТ). Через відсутність рідних і знайомих у Запоріжжі він не мав можливості самостійно отримати ліки. Переривання АРТ навіть на короткий час могло призвести до погіршення стану здоров’я, розвитку ускладнень та зниження ефективності подальшого лікування.
Соціальний працівник нашої організації оперативно відреагував на ситуацію –скоординував отримання препаратів та особисто доставив їх до лікарні. Паралельно було забезпечено комунікацію між медичними закладами для безперервності лікування та контролю стану клієнта.
Завдяки своєчасному втручанню та підтримці Юрій зміг безперервно продовжити АРТ під час госпіталізації. Це дозволило стабілізувати його стан, уникнути ризиків переривання терапії та зберегти прихильність до лікування.
Після початку повномасштабної війни потреба у фізичній реабілітації в Україні зросла в рази. Іванківська центральна районна лікарня – ключова медична установа Іванківської громади Київської області - стикається з типовими для багатьох громад проблемами: обмежені кадрові ресурси, низький рівень матеріально-технічного забезпечення та відсутність інтегрованої системи фізичної реабілітації. Щоб відповісти на цей виклик, у громаді було реалізовано проєкт «Покращення доступу до якісної фізичної реабілітації та інтеграції людей з інвалідністю в Іванківській громаді в Україні», який впроваджувала БО «100 відсотків життя. Запоріжжя».
Проєкт впроваджувався Міжнародною організацією з міграції (МОМ) IOM Ukraine за фінансування Іспанського агентства міжнародного співробітництва у сфері розвитку (AECID). Протягом жовтня–листопада медичні фахівці КНП ІСР «Іванківська центральна районна лікарня» пройшли 10 тренінгів, присвячених сучасним напрямам фізичної реабілітації. Учасники опрацювали ключові теми - від відновлення після інсультів і ампутацій до роботи з болем, поставою, післяопераційними станами, підбором допоміжних засобів, доглядом за важкохворими та реагуванням на невідкладні ситуації.
Навчання поєднувало теорію з практикою, щоб фахівці могли одразу переносити знання у щоденну роботу з пацієнтами. Завершальним етапом став дводенний захід з обміну досвідом на базі SUPERHUMANS LVIV - одного з провідних центрів комплексної реабілітації в Україні.
Проєкт став важливим кроком до створення сталої моделі реабілітаційної допомоги в громаді. Для Іванкова, де проживає понад 2700 людей з інвалідністю, посилення спроможності лікарні означає реальні зміни – більше шансів отримувати якісну реабілітацію ближче до дому та з меншим ризиком інвалідизації.
Ольга (ім’я змінено) має інвалідність з дитинства. Ми відвідали цю молоду жінку в одному із селищ Запорізького району. Вона пересувається за допомогою крісла колісного та живе з дитячим церебральним паралічем. Попри всі труднощі, Ольга вражає щирою посмішкою, відкритістю та неймовірною жагою до життя.
Під час нашого візиту вона радісно зустріла команду, щиро дякувала за увагу й підтримку, уважно слухала кожне слово. Її теплота та щирість зворушили всіх представників БО «100 відсотків життя. Запоріжжя».
Через війну родині довелося залишити рідне місто в Запорізькій області, покинути дім, де, за словами мами, «й стіни допомагали», і переїхати до іншого населеного пункту. Під час вимушеного переїзду не вдалося забрати всі необхідні засоби догляду, що значно ускладнило щоденне життя.
Мама розповідає, що донька активна, має сильний характер і велику внутрішню силу, попри складні життєві обставини.
Ми поінформували родину про мету проєкту, спрямованого на підтримку паліативних пацієнтів, і передали необхідні засоби догляду: стілець-туалет, протипролежневий матрац та спеціальні гумові кільця для профілактики пролежнів.
Для цієї родини допомога стала не просто гуманітарною підтримкою, а реальним полегшенням у щоденному догляді за донькою та можливістю покращити якість її життя. Саме такі кроки дозволяють нам перетворювати підтримку на конкретні зміни - там, де вони справді необхідні.
Наш герой - ветеран російсько-української війни Віктор (ім’я змінено). Він пройшов крізь поранення, контузії та зіткнувся з ознаками посттравматичного стресового розладу. Після повернення з фронту чоловік відчував фізичне та емоційне виснаження. Йому здавалося, що він став тягарем для родини, а відчуття сенсу життя поступово зникло.
Робота з психологом БО «100 відсотків життя. Запоріжжя» стало першим кроком до змін. Після семи індивідуальних сесій він почав інакше дивитися на власний стан – навчився приймати процес відновлення як поступовий шлях, без надмірних вимог до себе.
Поступово зменшилися тривожність і гострі емоційні реакції на слова чи дії близьких. Відновився сон, стабілізувався психоемоційний стан. Разом із цим повернулася довіра у стосунках із родиною - і найголовніше, відчуття власної цінності.
Кожна зустріч із психологом стала маленьким, але впевненим кроком до великої внутрішньої перемоги. У процесі роботи чоловік опанував практики усвідомленості, що полягають в безоціночному фокусуванні уваги на теперішньому моменті. Дихальні техніки та елементи арт-терапії – інструменти, які допомагають йому самостійно підтримувати себе у складні моменти.