Шість тисяч хворих – на окупованих територіях, чотири тисячі – на контрольованих Києвом.
ВІЛ-інфіковані Донбасу не отримують ліків внаслідок воєнного конфлікту, частина з них – вимушено переривають лікування. В українському уряді визнають, що не мають змоги переправляти гуманітарну допомогу через лінію фронту, відтак медикаменти зібрали міжнародні організації. Їхні переговори з сепаратистами щодо проходження гуманітарного конвою тривають. Тим часом у прифронтових зонах медики виявили нові випадки інфекції серед українських вояків. Лікарі радять переймати досвід армії США, в якій презерватив – частина оснащення солдата.
Донецька область – перша в Україні за кількістю ВІЛ-інфікованих, свідчить офіційна статистика 2013 року. Від початку російсько-українського збройного конфлікту на Донбасі близько половини з них опинилися на непідконтрольних територіях і втратили можливість отримувати від держави життєво необхідні медикаменти. Запаси ліків, які залишилися з мирного часу, закінчуються, частина інфікованих вже в найближчі дні змушені будуть переривати лікування, повідомляють в об’єднанні «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ». Подібна ситуація, але в дещо менших масштабах, склалася і в непідконтрольних уряду районах Луганської області.
Олена, одна з ВІЛ-інфікованих, яка мешкає в окупованому Донецьку, розповіла про ситуацію Радіо Свобода.
«У деяких з нас є запаси медикаментів з мирного часу. Якщо прийде конвой ЮНІСЕФ, який нам обіцяють, багатьом доведеться змінювати схему лікування, бо мають привезти інші антиретровірусні препарати, ніж ті, якими ми користуємося. Багато хто боїться змінювати схему лікування. Є ті, хто сподівається мати дітей, а у разі заміни препарату здоров’я і життя дитини – під питанням, – бідкається Олена. – 500 гривень коштує поїздка до Слов’янська, 170 – до Маріуполя, де можна отримати ліки. Відкрили би проїзд до Курахова чи Красногорівки – було би ближче їхати. Я за те, щоб налагодити щільніший контакт з українським Центром ВІЛ-СНІД, бо наразі дають препарати тільки на місці, після непростого оформлення документів. Переїхати на підконтрольні території? Ніде ночувати, а це додаткові витрати. Багато ВІЛ-позитивних – патріоти України, і вони у відчаї. Ми не уявляємо, як жити і лікуватися без України».
Олена пропонує вихід: особливі перепустки через лінію зіткнення для ВІЛ-інфікованих, і спрощена процедура отримання препаратів. Можливо, державі варто надавати хворому препарат одразу на три місяці, а не на один, як є зараз, підсумовує донеччанка.
Конвой ЮНІСЕФ з ліками чекає відправлення з Дніпропетровська
Половина ВІЛ-інфікованих із зони бойових дій змушені переривати лікування і нині ризикують своїм життям та здоров’ям, повідомляє Радіо Свобода Ірина Агеєва, директор з політики та комунікації об’єднання «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ».
«На Донеччині – 20 тисяч інфікованих, з них половина проходила лікування. 6 тисяч живуть на непідконтрольних територіях, а 4 – на контрольованих Києвом. Були маленькі поставки, але вони не вирішують проблеми, і зараз дві тисячі людей переривають лікування вимушено. Окрім того, в зоні АТО бракує профілактичних засобів (презервативів). Для людей на неконтрольованих територій є вихід – перереєструватися в Слов’янську і лікуватися там. Або чекати гуманітарного конвою, який підготували під егідою ЮНІСЕФ», – визнає Ірина Агеєва. Вона уточнює: гуманітарна допомога ВІЛ-інфікованим вже підготовлена, і вона чекає відправлення до зони АТО з Дніпропетровська з дня на день, коли це дозволятиме ситуація на лінії зіткнення.
Цей факт Радіо Свобода підтвердила і керівник проектів ЮНІСЕФ в Україні щодо ВІЛ-СНІД Тетяна Тарасова.
«Нас залучили до проекту з постачання ліків на непідконтрольні території – антиретровірусних препаратів та засобів діагностики. Це надзвичайна ситуація: адже на непідконтрольній території – 8 тисяч інфікованих людей. Ми відпрацьовуємо можливості доправити медикаменти на непідконтрольні Україні території Луганщини і Донеччини. Оскільки процес триває, всіх деталей озвучити не можу».
За інформацією Тетяни Тарасової, ЮНІСЕФ, українська влада та зацікавлені організації розглядають й варіант надання ліків по український бік лінії зіткнення. Однак, на її думку, це не менш складно, ніж завезти препарати в Донецьк та Луганськ. «Ми створили у двох областях центри ВІЛ-СНІД в Слов’янську. Потрібні законодавчі рішення, які би спростили цим людям лінії розмежування», – підсумовує представниця ЮНІСЕФ.
Якою є позиція сепаратистів щодо гуманітарного медичного конвою з українського боку? Лідери бойовиків цього не коментують. Водночас на підконтрольних їм сайтах ідеться про те, що медикаменти й засоби діагностики ВІЛ надходять в зону АТО з російськими гумконвоями.
Український уряд нині не може постачати ліки хворим по той бік фронту, але відстежує ситуацію з лікуванням ВІЛ-інфікованих, і сприяє міжнародним організаціям, які беруть на себе постачання препаратів для лікування ВІЛ у непідконтрольні Україні райони. Про це Радіо Свобода заявила заступник керівника Центру контролю за соціально небезпечними захворюваннями Міністерства охорони здоров’я Лариса Гетьман.
«В цілому антиретровірусними препаратами в зоні АТО забезпечені, це неофіційна інформація. Окремі позиції ВІЛ-інфіковані у Донецьку та Луганську мають приблизно на місяць, це запаси попередніх років. Бюджетним коштом медичні препарати на ту територію не постачаються. Глобальний фонд для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією організує під егідою ЮНІСЕФ завезення медикаментів і діагностичних наборів у Донецьк і Луганськ. Гуманітарний конвой вже сформований, днями ВІЛ-інфіковані отримають препарати. Тієї кількості, яка завозиться, вистачить приблизно на рік», – уточнює Лариса Гетьман.
Засоби захисту для солдата: бронежилети є, презервативів – немає
Раніше в медіа з’являлася інформація про те, що в окупованих районах Донбасу зростає число ВІЛ-інфікованих через контакти з російськими військовими і найманцями, і що інфекція може поширюватися на решту України. У Міністерстві охорони здоров’я цю інформацію не змогли ані спростувати, ані підтвердити: остання офіційна статистика датована довоєнним 2013 роком, нині у відомстві мають лише неофіційну інформацію з того боку фронту.
Радіо Свобода поцікавилося ситуацією з ВІЛ у прифронтовому Маріуполі. Павло Довгалевський, директор маріупольського Центру СНІД запевнив, що загалом сплеску ВІЛ-інфекції від початку конфлікту в місті не спостерігається. Однак він повідомив тривожну інформацію щодо здоров’я українських військових і силовиків у цьому районі.
«За півроку захворюваність серед жителів Маріуполя не стала більшою. Серед військових – фіксуємо одиничні випадки ВІЛ-інфекції. Погано, що в Міноборони немає програми профілактики ВІЛ та інших соціально небезпечних хвороб. У Краматорську на профільній нараді ми це питання поставили, і сподіваюся, в Києві його вже вирішують. Я зустрічався з начмедами військових частин: ті навіть не знають, що є така проблема, їх треба навчати, треба проводити роз’яснювальну роботу з вояками. У профілактику треба залучати офіцерів, – пропонує медик. – І варто переймати досвід армії США, в якій презерватив – частина оснащення вояків. Якщо солдат – молодий та здоровий, то скільки в нього патронів, скільки і презервативів має бути!».
Павло Довгалевський прогнозує: спалах ВІЛ-інфекції може початися через 3-4 роки, після масштабної демобілізації, причому одразу в багатьох регіонах. При цьому ВІЛ-інфекція може поєднуватися з туберкульозом. Тому питання профілактики ВІЛ у Збройних силах треба вирішувати якнайшвидше, радить фахівець.
Україна посідає одне з перших місць у Європі за темпами поширення ВІЛ-СНІД, і нині в державі, за підрахунками експертів, близько 500-800 тисяч ВІЛ-інфікованих, повідомляють у Міністерстві охорони здоров’я. Такі розбіжності у цифрах у відомстві пояснюють тим, що частина інфікованих не стоїть на обліку та не проходить лікування, чимало також ще не знають, що стали носіями інфекції.
Євген Солонина
Радіо Свобода
